Два абсолютно однакових вовка задерши морди заворожено дивилися на повний місяць, який цієї ночі не приховували хмари. Два брати близнюка, одна доля на двох. Один із вовків підняв морду вгору і завив, його брат вторив йому.
Просидівши на своєму улюбленому узліссі, яке приховували від усіх важкі ялинові гілки до ранкових сутінків, два вовки рушили в бік будинку. Наввипередки, як вони завжди любили бігати.
Тут один із братів вражено завмер, до чогось принюхувався.
-У чому справа брат? -Ментально запитав один з братів у іншого.
-Тс-с, ти відчуваєш? -Вовк напружено подався у бік запаху. Його брат став поряд з ним і глибоко втягнув у себе повітря. Крім запаху зимової свіжості та хвої, він вловив ледь помітний солодкуватий запах.
-Ти Хочеш сказати, що це...
-Так.
Вовки, задерши морди завили, і побігли на запах, який їх так сильно манив. Через кілька хвилин обидва брати вибігли з краю лісу і тихо потрусили у бік будинку, від якого йшов запах. Довго братам не довелося нудитися в невіданні. Двері будинку відчинилися і звідти вийшла тендітна дівчина, подивившись на всі боки, вона щось забрала з ганку і швидко зникла в будинку. Але цього часу вистачило обом братам.
-Пара ...
-Наша...
-Єдина...
-Брате, я і не сумнівався, що доля подарує нам одну пару на двох...
-Дві життя одна доля...
-Вона буде нашою...