Сміливець мого часу

Ранок. Осінь у повному розквіті. Сонце сліпить, шле у вікно свої жовто-червоні промені. На вулиці не сиро, але вже досить прохолодно.   Коля поклав руки на підвіконня. За вікном місто було наповнене ранковим рухом. Прискорюючись і гальмуючи, автомобілі змагалися між собою за право зайняти вигідну позицію на дорозі. Димючі сигарети з мобільними телефонами в руках широкими поспішними кроками міряли бруківку перехожі.   Коля любив цю пору року, коли після літа, яке зазвичай доставляє багато клопоту на роботі та в побуті, завжди наставав період короткого відпочинку. Проблеми ніби втрачали силу, а настрій ставав все більш піднесеним і романтичним.   Але цього разу початок осені подарував усе більше нещасливих почуттів. Його бізнес, який, здавалося, вже мав би йти саме по відпрацьованому за сім років колії, провалювався. Коля сподівався, що наростаюча економічна криза не дійде до його малого бізнесу. Але виникало дедалі більше труднощів: тоді важливий клієнт починає примхувати в самий незручний момент; тоді постачальник несподівано змінить умови поставки, природно, у бік підвищення цін; тоді працівника, від якого багато залежить, заманять на більшу зарплату тощо. Довелося вручну залатати прогалини, що виникли в роботі: терміново кудись їхати, з кимось домовлятися, щось придумувати.   Але все це було ще півбіди, точніше, зовсім не проблемою. Коля хвилювався, що робота забирала багато часу. Багато часу. І це йому зараз так було потрібно, щоб завоювати прихильність однієї дівчини...   З кухні почувся свист киплячого чайника. Приготувавши сніданок, Коля увімкнув телевізор.   Міцний чай, два бутерброди та перегляд ранкових новин були незмінним ранковим звичаєм, коли разом зі сніданком та бездумним поглинанням інформації з екрану сонний дурман розвіявся, а бадьорість потрібна була для успішного ведення бізнесу, спілкування з людьми та для всіх. аспекти життя в цілому.   Сьогодні від пробудження панує похмурий настрій.   Головною причиною цього стала дивовижна і неординарна дівчина. Коля закохався, причому дуже.   Не звик залишати жінок байдужими, Коля був збентежений холодом, з яким вона зустріла його залицяння. Ні, вона не відмовила йому. Навпаки, вона з радістю погодилася на побачення. Але була якась таємниця, яка звела навколо неї високий бар’єр, подолати який Колі не вистачило сил. Принаймні наразі.   — А може, таємниці немає? Може, все банально і просто? - раз у сотому подумав Коля.   «Ні, ні, малоймовірно», — водночас відповів він собі.   Коля був упевнений, що вміє відчувати жінок, знав, як виглядають невільні жінки.   Може бути, що вона нікому не дозволяє зблизитися, просто через недовіру. Можливо, він поводився занадто напористо і десь, на її думку, грубо, але треба було потихеньку пробудити в ній інтерес до себе. Але часу катастрофічно не вистачало, який нещадно забирала праця, а разом з часом і майже всі сили.   - Курс долара сьогодні залишився на тому ж рівні ... - голос телеведучої відвернув Колю від сумних думок.   - Блін! - подумав він, кинувши поглядом у правий кут екрану, де зображений цифровий годинник. — Я вже запізнився на зустріч.   Коля залпом випив решту чаю і, одягнувши куртку, вибіг з квартири.