Крила Аріадни. Частина 3. Блакитне і багряне полум'я

2. Падіння ідеалу (2)

Від майстерні до тренувальної зали потрібно добре пройтися, оскільки коридори Консулату сягали кілометрів. Всі ці кілометри були застелені спальними мішками, в яких і ночували іліаннівці. Далеко не всі Янголи тішились подібними умовами. Вже не раз обурені особи висловлювали своє «фе» радникам, але тим було не до того. Хранителям пощастило, вони по двох-трьох проживали в окремих кімнатах, як і деякі високопривілейовані іліаннівці. Архангели та радники взагалі мали кожен окреме житлове приміщення. А решта товпилися в коридорах на невеликих клаптиках підлоги зі спальником та сумкою з особистими речами.

— Багато встиг виготовити зброї? — поцікавилась у Влада Віра.

— Пістолетів десять, — відповів хлопець.

— А чому ти виготовляєш? Хіба не можна дістати зброю ззовні для всіх Янголів? — здивовано запитала Нюта. — Якби всі Янголи мали пістолети, то ми поклали б мальдеранівців одним махом!

— Тоді Битва Сил нічим не відрізнятиметься від звичайних людських війн. На ній дозволено користуватись вогнепальною зброєю тільки стрілкам, яких розрізняють за татуюванням, — Влад показав ліве плече, обрамлене кільцевим зображенням. — І то ми маємо право використовувати зброю, створену Воїнами. Я особисто зібрав свій пістолет, щойно став Янголом. Тому виготовлення зброї довірили мені.

— Пам’ятаю, коли я була брамницею, — протягнула Віра, поринаючи у спогади. — Найспокійніша робота як для іліаннівця. Треба всього лише вчасно і за потрібними координатами відкривати і закривати міжпросторові діри. Була необхідна точність і увага, але мені подобалась така робота.

— А Хранителем не подобається бути? — здивувалась Нюта. — Це ж класно! Безкінечні поєдинки з найсильнішими Демонами, а то і Вершниками!

— Я ніколи не любила битися, — похитала головою Віра. — Поєдинки і битви, відповідальність за чиєсь життя — це не для мене. Коли на нас напав Голод, я дуже злякалась. Я боялася, що не впораюсь, не зможу вберегти Діану.

— Тоді чому погодилась бути Хранителькою? — запитав Влад.

— Не знаю. Напевно, не вистачило духу відмовити Василісі. Мені тепер доводиться пристосовувати свій талант до бойових умов.

— Але погодься, круто ми впоралися з тим клоном Голода, — пропищала у захваті Нюта. — Щоправда, думали, що то справжній Вершник. Ти тоді і Аріадну від Голода врятувала.

— Угу, і відправила її невідомо куди, додавши зайвого клопоту Янголам-шукачам… Я здивувалась, що після цього мене не зняли з посту Хранительки, а потім ще й дозволили обмін з Іно.

— Так, ти додала роботи Янголам-шукачам. Але завдяки тобі Аріадну не вбив Голод, — сказав Влад. — Це добре, що ти стала Хранителькою. Можливо, ти загартуєш таким чином свій характер. За два місяці від нашої першої зустрічі ти хоча б розмовляти почала.

— Ти також не особливо балакучий був, — протягнула Нюта з хитрою посмішкою. — Постійно огризався, мурмосився. А зараз такий ввічливий і поступливий. З чого б це?

— Тобі здалося, — буркнув Рибак.

— Е ні, не здалося, — дівчинка перегородила дорогу йому та Вірі, підозріло на них дивлячись. — Відколи ви вдвох подружилися, то та-а-ак змінились! Двоє небалакучих розв’язали свої язики. Чому такі зміни одночасно? Га? Га?! ГА?! Може, ви закохані один в одного, га?

На розгубленому обличчі Віри та стриманому — Влада, почав проявлятися рум’янець.

— Ти давно стусанів не отримувала, Нюто? — крізь зуби процідив Рибак.

Але Нюта один раз гупнула ногою по підлозі, і хлопця ударною хвилею віднесло на десяток метрів у коридорі.

— Якщо мене бив батько, це не означає, що я не могла себе захистити, — з образою сказала Нюта. — Радники суворо наказали не застосовувати свої здібності при звичайних людях. А так я могла б ненароком і вбити тата.

— Нюто, ти не ображайся на Влада, просто не можна «в лоб» ставити подібні запитання, — люб’язно зауважила Віра, нахилившись до дівчинки. — Це особисте, яке може збентежити будь-яку людину…

— То ви закохані? — образи на обличчі Нюти мов не було, знову поступившись місцем дитячій допитливості.

— Ми дружимо. Просто дружимо, — відповіла Віра. — Ми з Владом знайшли спільну мову. Але це ще не означає закоханість. Ти ж із Іллею також дружиш!

— Ну… так, — задумливо погодилась Нюта.

Влад підійшов до дівчат, обтрушуючи себе від пилу. Нюта зміряла хлопця пильним поглядом.

— Дурний ти, Владе, що просто дружиш. Віру кадрити треба! Кадрити, доки інші цього не зробили! — вигукнула дівчинка.

Майже відразу вона зі всіх ніг помчалась вперед, оскільки Влад дістав свій пістолет. Вірі хотілося засміятися, але вона хвилювалась, аби хлопець не спалахнув.

— Заспокойся, вона всього лише дитина, — сказала Міяшко, опускаючи донизу руку Влада з пістолетом.

— Таких дітей на прив’язі треба тримати з кляпом в роті, — прошипів Рибак. — От на тренуванні вона в мене пострибає! Нехай тільки я до неї доберуся!

Віра не витримала і пирснула в долоню. Влад запитально підняв брови.

— Що смішного?

— Просто ти такий милий, коли чогось соромишся…

— Скажеш подібне ще раз, і я за себе не ручаюсь, — стиха промовив Рибак.

— Більше не буду, — відповіла Віра, все ще не в силах приховати посмішку.

У залі тренувань бойових Янголів панував справжнісінький хаос. Ніхто не обмежував свої сили, усі розкривали здібності на повну. На окремих ділянках групувалися іліаннівці задля спільних тренувань: хто у пісках, хто у снігових кучугурах, хто на скелястих поверхнях. На ділянці зали, обладнаної під луг, розвивали свої збільшені сили Ілля та Діана, влаштувавши між собою поєдинок. Цих двох можна було не впізнати, оскільки в їхніх очах палав небувалий азарт і впевненість. Якщо раніше Діану вважали найслабшим Архангелом, то нині з цим можна було посперечатися. Вона віддавала бою всю себе, бажаючи стати сильнішою.

Ніхто не міг здогадатися, звідки в Райської такі неймовірні пориви. В неї просто з’явився найбільший стимул вижити — ще ненароджена дитинка. Ремі та Нюта заворожено спостерігали за Архангелами, не здатні відвести очі. Особливо їх вразило, коли Діана піднімала у повітря пил, де він скупчувався у загострені штики, й метала їх в Іллю. А той, у свою чергу, відбивав їх чіткими вистрілами води під тиском. Їхнє протистояння виглядало вкрай загрозливим, оскільки найменший промах Іллі або затримка реакції Діани могли їм дорого коштувати. Ремі гукав, аби ті знизили свої темпи, але вони його мовби не чули. За командою Влада втрутилась Нюта, ударною хвилею відкинувши Архангелів один від одного. Її талант якраз підходив для того, аби когось розбороняти.

— Гарно впорались, — похвалив Архангелів Ремі. — Неозброєним оком помітно ваш ріст. Але на сьогодні досить.

— Ми не завершили. Навіщо ви нас зупинили? — ображено запитав Ілля.

— Бо ви можете випадково покалічити один одного. Ви вийшли на новий рівень сил і ще не здатні їх контролювати.

— Ми достатньо контролюємо сили, бо об’єднуємось зі своїми Архангелами, — із віддишкою сказала Діана. — Якщо ми не будемо тренуватись на повну, то не зможемо протистояти Вершникам.

— Повірте мені, перемога у Битві Сил залежить лише на п’ять відсотків від тренувань. Решта дев’яносто п’ять — від удачі та суперника.

— У двобої з Вершниками це не дрібниця! — заперечив Ілля. — Навіть ці п’ять відсотків можуть зіграти вирішальну роль.

— Від них не буде користі, якщо ви покалічитесь зараз, — сказав Влад.

— Як ви не розумієте?! Ми не будемо сильнішими, якщо битимемось впівсили! — вигукнула Діана.

— Якщо ви зараз повбиваєте один-одного або нанесете серйозні ушкодження, то на Битві Сил вже буде байдуже, сильніші ви чи ні, — зауважила Нюта.

— А в нас зараз немає Аріадни, аби вас швидко підлатати, - додав Ремі.

Діана та Ілья з досадою стиснули кулаки.

— Я сподіваюсь, що Арія повернеться, — промовила тихо Віра.

При згадці Аріадни її друзі дещо засмутилися. Кожен з них сподівався, що трапилось прикре непорозуміння, що ось-ось все вирішиться, і Доброславська знову буде з ними.

— Гаразд, розіб’ємось на пари, — урвав тимчасову тишу Влад. — Я з Вірою проти Нюти з Ремі.

— Так не чесно! — одразу пронила Нюта, тупцяючи ногами. — Ремі — небойовий Янгол! А ви двоє — бойові!

— Нюто, за це можеш не турбуватись, — усміхнувся Ремі. — Я гарний учень у набутих талантах.

Юнак понишпорив ногою в траві, підкинув угору знайдений предмет і вхопив його рукою. Це була не дуже недовга жердина з двома лезами у вигляді півмісяця на обох кінцях. Ремі вправно покрутив нею над головою, аби ні в кого не виникало сумнівів у його вмінні користуватися цією зброєю.

— Що це в тебе таке? — здивувалась Нюта.

— Це моя зброя, якою я користуюсь, відколи став Янголом, — пояснив Ремі. — Мій вроджений талант не відноситься до бойових, тому довелося цю прогалину компенсувати набутою здібністю. І особисто для мене створили подібну зброю, яку я називаю півмісяцем.

— Виглядає… чудернацько, — відверто сказала Віра.

— Байдуже, який цей півмісяць, — промовив із викликом Влад, знімаючи запобіжник з пістолета. — Все одно перемога буде за нами.

— Подивимось, — кивнув люб’язно Ремі, а Нюта висоплила язика до Влада.

Ілля закотив очі. І ці люди радять їм з Діаною бути обачними, тоді як самі через якесь тренування викладатимуться на всю силу. Влад ухопив за руку Віру і відвів убік, аби швиденько обговорити їхні дії. Те саме зробив Ремі, присівши навпроти Нюти і щось прошепотівши їй на вухо. Дівчинка із сяючими очима активно закивала. Діана та Ілля відійшли на достатню відстань, аби спостерігати за Хранителями, але не потрапити під їхні атаки. Вони сіли під деревом прямо на границі лугу і піщаної пустелі. За хвилину Хранителі розпочали поєдинок.

Очевидно, Влад і Віра захотіли перемогти Ремі та Нюту відразу, оскільки Рибак, не довго думаючи, розпочав стрілянину холостими кулями з фарбою. Але плани Ремі та Нюти виявились аналогічними, і дівчинка направила ударну хвилю в бік суперників, таким чином відображаючи кулі. Влада з Вірою відкинуло назад, проте Міяшко створила по траєкторії свого падіння міжпросторову діру і миттєво опинилась за спиною Ремі. Юнак встиг блокувати півмісяцем удар ногою Віри та замахнувся у відповідь. Міяшко вправно ковзнула знову за його спину й штовхнула в іншу міжпросторову діру. Санторо потрапив на протилежний край поля, дуже далеко від Нюти, а за ним майнула Віра. Вона нападала на Ремі, весь час або штовхаючи у діри, або через них опиняючись позаду юнака, повністю дезорієнтуючи його. Дівчина діяла так швидко і вправно, що Ремі не завжди встигав за нею вслідкувати, і тримала його на відстані від Нюти з Владом.

Махно трохи запанікувала, оскільки залишилась один на один з Владом. Швидко взявши себе в руки, вона почала наступ на хлопця, не даючи йому оговтатись. Бо якщо Рибак потрапить в неї хоч однією кулею, то Нюті доведеться відступити, оскільки в справжньому бою вона була б мертва. І це вдавалось дівчинці на диво вправно, бо Рибак не міг навіть піднятися з землі.

— Хех, вони що, сподівалися відволікти Ремі, аби Влад одразу вивів з гри Нюту? — засміялась Діана. — Я розумію, що Влад не знає сил Нюти, а ось для Віри це необачливо.

— Але Віра добряче притискає Ремі, — додав Ілля, спостерігаючи за поєдинком. — Вона може його швидко здолати і допомогти Владові. Тим паче мій брат не буде відлежуватись, рано чи пізно він щось вигадає. Я вже бачу спосіб протистояти Нюті, головне, щоб про це здогадався Влад.

— Подивимось. А ти за кого вболіваєш? — поцікавилась Діана.

— За брата, певна річ, — відповів Ілля, ніби це було очевидно. — А ти?

— Навіть не знаю. Нюта — моя Хранителька, Віра також була нею. До того ж я не можу зараз визначитись, яка пара сильніша.

Минуло декілька хвилин, а ситуація майже не змінилася. Хіба що Ремі став дещо уважнішим і вже не кожного разу дозволяв собі потрапляти в міжпросторові діри від поштовхів і ударів Віри. Дівчина не володіла великою фізичною силою, проте у спритності з нею могла тягатись тільки Діана. Ремі ж більше розраховував на грубу силу і вміння у володінні півмісяцем, хоча вловити Віру поки не міг. А ось Влад весь час так і котився по землі, бо Нюта безперестанку літала над ним та атакувала ударними хвилями. Хлопець щось обурено буркотів і все більше закипав, оскільки відчував себе безпорадним. Та й власне его не дозволяло прийняти, що його здатне здолати семирічне дівчисько. Нюта взагалі розслабилась і дзвінко посміювалась з невдалих спроб Влада підвестися або хоча б направити на неї пістолет.

— Що таке, невдахо? — пролунав глузливий голос Нюти. — Слабо, чи як?

— Краще притримай язика, — процідив крізь зуби Влад.

— А то що? Невдаха! Невдаха! Невдаха! Невд!..

Раптово позаду Нюти відкрилась міжпросторова діра, з якої вилетіла спочатку Віра, різко шугонувши вниз. Ремі, що прослідував за нею, гарячково врізався прямісінько в Нюту, й вони повалилися на землю.

— Як цікаво, — усміхнувся Ілля. — Спочатку Віра з Владом розділили Ремі з Нютою. З часом останні втратили пильність і забули, що є інші суперники. Нюта зосередилась тільки на Владові, тому вчасно не помітила відкриття прямо за собою діри. Ремі, в свою чергу, встигнув звикнути, що Віра створює діри недалеко одна від одної. Він так захопився погонею за нею, що банально зіткнувся з Нютою, коли діра виникла зненацька за її спиною.

— Ти думаєш, Влад і Віра це зарання спланували? — запитала Діана.

— Не знаю. Можливо, це імпровізація Віри, оскільки вона бачила становище Влада. Але він поки не помітив слабкий бік здібностей Нюти.

— Слабкий бік? — здивувалась Райська. — Завжди, коли я тренувалась з Нютою, то могла її здолати, лише побудувавши навколо неї товстий земельний купол. І то це стримувало ненадовго. П’ять-шість потужних ударних хвиль, і Нюта знову опинялась на волі.

— Враховуючи твій другий талант, — Ілля покосився на Діану, — дивно, що ти не здогадалась.

Дівчина підняла брови, але нічого не сказала.

Тим часом Влад уже встиг нарешті підхопитися на ноги, і, не роздумуючи, вистрілив декілька разів у Ремі та Нюту. Яке було його здивування, коли і ці кулі не досягли своєї цілі, а ще гірше — чомусь рикошетом відлетіли в сторони, ледве не зачепивши Віру. Нюта не встигла б їх відбити, бо навіть не ворухнулась. Втім, Ремі тримав півмісяць прямісінько перед собою.

— Що за?..

Влад знову вистрілив, і знову кулі відскочили вбік. Ні він, ні Віра не могли збагнути, в чому річ. Але обидва чітко відчули, як в цей момент відбувалися сильні сплески налюві.

— Ти як, Нюто? — запитав добродушно Ремі, не відводячи погляду від суперників.

— Я в нормі, — відповіла Махно, стаючи на коліно. — Дякую.

— Ми ще не перемогли. Давай поміняємось суперниками, я хочу оцінити Влада.

— Немає питань. Впораєшся?

— Думаю, що так. Візьмись за Віру, ти її краще знаєш. А я за можливості підсоблю. Тільки будь уважною.

Дівчинка кивнула і шугонула вгору. Тільки-но Влад збирався вистрілити, йому одразу перегородив поле зору Ремі. І чергова куля відлетіла від його півмісяця. Хлопець відверто нічого не розумів, оскільки не міг він втретє потрапити у півмісяць, і Ремі так само не здатен постійно і точно відбивати своєю зброєю кулі. І знову цей сплеск налюві! Коли Санторо замахнувся півмісяцем, Владові довелося використати пістолет для блоку від леза.

— Ремі, що відбувається? — роздратовано запитав він. — Чому мої кулі відлітають від тебе, мов горох від стіни?

— Де ж ти бачив, щоб суперники свої секрети розкривали? — усміхнувся юнак.

Рибак також видавив із себе посмішку, відштовхуючи Ремі. Він зробив уже четверту спробу вистрілити в Санторо, і вже в четвертий раз куля відлетіла від виставленого попереду півмісяця. Тільки зараз Влад встиг помітити, як на мить зі сплеском налюві на основі півмісяця засвітилися символи мови літа.

— На твою зброю додатково наклали закляття? — здогадався хлопець.

— Так. Я особисто його склав і вигравіював на півмісяці, — підтвердив Ремі.

— Ти? Ти ж не заклинатель!

— Ні, але я здібний учень. Я ретельно вивчав мову літа, тому деякі закляття здатен вигадати сам. Дане закляття віддзеркалює від півмісяця всі атаки, які спрямовані за допомогою налюві. Твої кулі, — Ремі підняв одну з них, — створені з налюві, тому вони мені не завада.

— Що ж, у такому випадку доведеться вчинити інакше, — промовив вимушено Влад, ховаючи за спиною пістолет. — Я також не прогулював уроки в Консулаті, на відміну від школи.

Хлопець стиснув кисті в кулаки і майнув до Ремі. Він вирішив здолати юнака в рукопашному бою, і Санторо прийняв виклик.

Віра не мала змоги якось посприяти Владові, оскільки за нею по-п’ятах літала Нюта. Ударними хвилями вона намагалась збити суперницю, але Міяшко, на відміну від Рибака, знала про здібності колишньої напарниці та не давала себе зачепити, весь час «ниряючи» у свої міжпросторові діри. Але і Нюта достатньо добре знала повадки Віри й інколи могла передбачати, де та виникне.

— Знаєш, я здивована тим, що Віра значно виросла у своїх здібностях, — промовила до Іллі Діана. — За досить короткий проміжок часу, до речі. Віра особливо не володіла бойовими мистецтвами, а зараз непогано почала вправлятися. В неї покращилась реакція.

— Вона і Влад тренуються разом, — відповів Ілля. — Мій брат, звісно, не такий майстер з бойових мистецтв, як Голубєві, але також дещо вміє. Спільними зусиллями вони тягнуть один одного.

— Віра і Влад разом тренуються? — здивувалась Діана, бо для неї це виявилось новиною. — З якого дива? Я взагалі зрозуміти не можу, як ці двоє змогли об’єднатись і так вміло компонувати свої дії.

— Я не менш здивований, — знизав плечима Ілля. — Раніше Влад міг ужитися в тандемі тільки з Микитою. Як мені розповідали, не було жодного Янгола, з ким Влад так вдало об’єднувався в єдине, як з Микитою. Тому на всі завдання завжди відправляли їх двох у парі. І до того ж… Влад не міг ні з ким відверто спілкуватися, як зі старшим братом. Навіть зі мною, — хлопчик сумно опустив голову. — Він визнавав за авторитет тільки Микиту, і нічия думка його не хвилювала. Тільки з ним був відвертим і відкритим. А коли Микита загинув… Це лише ззовні здається, що Влад мужньо сприйняв його смерть, як належне, і змирився з цим. Насправді він горює. Досі відчайдушно горює за Микитою. А Віра стала для нього підтримкою. Вона геть не схожа на Микиту, але Влад щось у ній знайшов, зачепився і тримається всією душею. Це друга у всьому світі людина, якій він довірився. Знаєш, моїм братам і мамі було далеко не солодко після зникнення батька. Але найважче перепало саме Владові. Хоч старшим і головним годувальником сім’ї був Микита, але нашим моральним стрижнем виявився Влад. В ньому дуже сильний дух і витримка, на якого ми рівнялись. Влад добровільно погодився бути опорою, нехтуючи власними слабостями. Він взагалі викорінив їх, не дозволяючи себе зламати. Микита інколи бував безвідповідальним і нерозсудливим у своїх вчинках, потрапляв у всілякі халепи та історії, тоді як завжди серйозний і непохитний Влад витягував його зад. Але Микита був для нього настільки близьким саме тому, що не дозволяв Владові остаточно загрузнути в собі та в турботах завдяки тій самій нерозсудливості. Той ще роздовбай! Тому для Влада смерть Микити була найболючішим ударом, який коли-небудь наносило життя.

Діана відвела погляд, бо після таких слів не могла спокійно дивитися ні на Іллю, ні на Влада. Вона завжди дивувалась єдності Рибаків, відданості один одному. Чого тільки коштувало їм приховувати цілих п’ять років Іллю, пробудженого Архангела Води, від усіх іліаннівців і мальдеранівців.

— Якби ж і мій старший брат мене любив так само, — зітхнула Діана. — Він завжди мені казав, що я помилка батьків, що геть випадково з’явилась на світ. І вони протягом всього мого життя це підтверджували. Я не розумію, за що вони так зі мною?! Невже я така потвора? Краще б у дитбудинок здали!

— Час минув, нічого вже не повернеш, — задумливо протягнув Ілля, пильно дивлячись на Діану. — Можливо, до тебе і було несправедливе ставлення з боку батьків і брата. Тому не припустись такої ж помилки у стосунку своєї майбутньої дитини.

Діану аж пересмикнуло від сказаного Іллею.

— Що ти сказав? Ти про що? — глянула на нього широкими очима Райська.

— Я знаю, що ти чекаєш на дитину, — спокійно відповів хлопчик, відвертаючи погляд.

— З-звідки? — тремтячим голосом запитала Діана, а їй у горлі мовби пересохло. — Це що… Арія пробовкалась?

— Тут Арія ні до чого, — похитав головою Рибак. — Про це Микита дізнався, коли ви з Голубєвими і Голодом літали до Канади за Арією та Феліксом. Тобі погано було. Микита випадково, знявши окуляри, подивився на твій живіт. І все зрозумів.

— І хто знає? Він ще комусь про це розповів?

— Ні, тільки мені. Микита не був у цьому достеменно впевнений, тому просив мене тримати язика за зубами, себто, це твої справи. Я нікому не сказав.

Райська зітхнула з певним полегшенням, хоча її занепокоїло, що про майбутню дитину відомо ще й Іллі. Вона нервово прикрила руками живіт.

— Все буде добре, Діано, — промовив хлопчик. — Тільки не тримай це в таємниці. Ми твої друзі й підтримаємо тебе.

— Я знаю…

Але дівчина була неготова повідомляти іншим цю новину. Пізніше… Вона розповість про все пізніше.

Тим часом Архангели геть втратили пильність за поєдинком чотирьох Хранителів. Вони не бачили за розмовою, як розгортались події, проте ледве не пропустили найцікавіше. Пари знову об’єднали свої зусилля проти суперників. І цього разу, аби Влад міг користуватися пістолетом, Віра почала створювати міжпросторові діри за ним. Стріляючи позаду себе, кулі переміщались через діри за спину Ремі. Санторо не встигав їх віддзеркалювати півмісяцем, тому доводилось активно пересуватись. Пощастило, що таким хитромудрим способом Влад не міг стріляти точно, тому Ремі досі вдавалось уникати його куль. Хоча були випадки, коли вони його ледве не зачепили. Нюта також дарма не гаяла час, продовжуючи ганятися за Вірою і норовлячи збити її ударною хвилею. Проте Міяшко якимось чином уникала їх, ще й сприяла Владові у створенні дір.

— О, Віра вже здогадалась про слабинку таланту Нюти, або принаймні інстинктивно здогадалась, — задоволено протягнув Ілля. — А Влад — гальмо.

— То що це за слабинка? — запитала Діана.

— Ударна хвиля Нюти діє по прямій, — сказав хлопчик. — Все, що треба для її уникнення — швидко пересуватись. Влад звик переважно стояти на місці й орудувати пістолетом, тому Нюта його постійно збивала з ніг. А Віра завжди знаходиться в русі, тому Нюті важко в неї потрапити.

— І це все? — здивувалась Діана. — Така дрібничка?

— Так, дрібничка, але її мало хто помічає, бо все настільки просто.

Віра вирішила зіграти на запальності Нюти й усіляко її дразнила. Дівчинка через свою ще дитячу неврівноваженість легко піддавалась на провокації Міяшко і дратувалась, активніше обстрілюючи ту ударними хвилями. Віра літала, мов дзиґа, намагаючись не потрапити під удар. І в один чудовий момент вона стала прямісінько між Ремі та Нютою. У запалі Махно направила чергову ударну хвилю в Міяшко, і та майнула вбік, підставляючи замість себе Санторо.

— РЕМІ!!! — викрикнула перелякано Нюта.

Віра розраховувала, що дівчинка ударною хвилею зіб’є Ремі, бо він просто не встигнув би ухилитися від неї, захоплений двобоєм з Владом. Але, на величезне здивування усіх, юнак зреагував миттєво і майстерно віддзеркалив атаку Нюти… у Влада. Потужна сила, яку вклала дівчинка в цей удар, прибила захопленого зненацька Рибака до землі, що та аж вм’ялася. Ні секунди не роздумуючи, Ремі розділив жердину півмісяця. Між двома рівними половинками простягнувся довгий ланцюг, що скріпляв їх всередині. Санторо обхопив ним Віру, яка необачно опинилась поряд і всього на секунду відволіклася на Влада. Міцно притиснувши до тулуба її руки і крила, юнак майнув з Міяшко вниз. Наступної миті Віра лежала на землі поряд із Владом, а до горла обох були приставлені два леза півмісяця.

***

Засідання Ради Консулату минало не без підвищених тонів. Останні три дні всі були на запалі, не тільки радники. Особливо бунтував Телаткі, оскільки на нього посипались всі шишки від Янголів, незадоволених умовами проживання в стінах Консулату.

— Вони мене вже дістали! — кричав індіанець. — Ще трохи, і я виконаю роботу мальдеранівців — усі кістки їм переламаю!

— За тиждень було вже два бунти, — доклав Амадеус. — Посилюються внутрішні коливання між іліаннівцями. Це може спровокувати міжусобиці, що при нашому стані справ украй недоречні.

— Я намагався домовитися з Янголами, подавляв бунти обіцянками, що ми владнаємо житлове питання, — сказав Марк. — Але ви самі розумієте, що це неможливо. Консулат Іліанни обмежений в розмірах, ми не здатні надати всім повноцінні житлові приміщення. Тому повторні бунти не змусять себе чекати. Достатньо того, що наші сили і так підірвані мальдеранівцями і відступом Архангела Вогню. Внутрішні конфлікти остаточно доб’ють нас ще до Битви Сил.

— Дехто навіть згоден повернутися додому під загрозою нападу мальдеранівців, аніж жити так, — додав скорботно Айвор.

— Що за невігластво?! — обурилась Ельза. — Вони Воїни чи плаксиві дівчиська?! Люди на війнах жили в набагато гірших умовах, у бруді, холоді та голоді! Роками так жили! А в цих є і тепло, і їжа, і хоч якась койка, а не порожня підлога чи земля! Ми в надзвичайному стані, в нас великі втрати! Ми рятуємо їхні життя! А вони не можуть навіть місяця потерпіти в незручностях? Це що, такі слабаки на Битву Сил збираються?!

— Ельзо, вони Воїни, але в першу чергу звичайні люди, — зітхнула Василіса. — Люди, які потребують звичайного комфорту і затишку. Вони сплять у спальних мішках на підлозі в коридорах, де цілодобово хтось ходить і весь час гамірно. Враховуючи, що всі Янголи з різних куточків Земної кулі, у них різні часові ритми. Потрібно враховувати цю особливість.

— Ми не здатні надати всім житлові приміщення. Але я маю ідею, як нам принаймні трохи подолати різницю в часі між народами, — відізвалась Маюрі. — Ми поділимо Консулат на двадцять чотири сектори. По цих секторах згрупуємо іліаннівців згідно їхнього часового поясу, в якому вони перебувають на Землі. Також в таких секторах по черзі будемо вводити щось на зразок тихої години тривалістю принаймні в чотири години з обмеженням пересування в цьому секторі. Таким чином кожен сектор Янголів матиме хоча б кілька годин для повноцінного сну, якому не заважатимуть масові пересування по коридорах інших іліаннівців. А основний час в Консулаті, як завжди, будемо встановлювати за Грінвичем.

— Ідея непогана, — схвально сказав Чіратідзо після роздумів. — Це, звичайно, не вирішить усіх житлових проблем, але значно поліпшить ситуацію.

— Дійсно дуже доречно, — підтримав Айвор. — Треба тільки залишити території Консулату, до яких потрібен цілодобовий доступ, як, наприклад, лазарет, зала засідань Ради, бібліотека, зали тренувань та інші.

— Згодна, — кивнула Василіса. — Тоді пропоную проголосувати, хто за це нововведення?

Усі одноголосно підняли руки. Телаткі аж на душі полегшало.

— Телаткі, Айворе, цю роботу я покладаю на вас, — попросила Санторо, на що ті двоє підтвердили кивками. — Наступне питання. Що в нас із підготовкою до Битви Сил, Маюрі-сан?

— Все по плану, ми вписуємося в терміни, — доклала Такей.

— Янголи-стрілки відмічені татуюванням?

— Звісно. Я особисто за цим прослідкувала.

— Чудово. Наскільки я знаю, тренування Янголів також в повному розпалі. І Святилище Іліанни не залишається порожнім. Марку, як в тебе справи ззовні?

— Ззовні повний дурдом! — відверто відповів Девенпорт. — Ледве вдалося більш-менш врегулювати чергові коливання між Китаєм і Монголією. Ой чую, десь в посольстві Монголії мальдеранівець засів і намагається зіткнути її з Китаєм.

— Тримай ситуацію в своїх руках. Зараз невдалий час для політичних конфліктів. Мене турбує ще одне питання, — Василіса подивилась на порожній стілець біля столу Ради. — Нас знову поменшало на одну особу… Чи є сенс заміняти Тома прямо зараз?

— Рада Консулату може протриматись до Битви Сил без одного радника, це не так нагально, — промовила Ельза. — Проте Янголів-налювійців хтось повинен очолити.

— Том був ідеальним керівником налювійців, — сказав Чіратідзо. — Я навіть не знаю, хто на даний момент зможе зайняти його місце.

— Заміну Камілі для чистильників ми знайшли, для налювійців також знайдемо, — запевнив Телаткі.

— Я думаю, якщо Том братиме участь у Битві Сил, то в новому керівнику налювійців немає потреби, — висловив свою думку Амадеус. — Вони підуть за Томом. А заміну шукатимемо вже після його запечатування.

— Невже ти вважаєш, що вони підуть за зрадником? — фиркнула Ельза. — Том зганьбив нас, він втратив можливість вбити Розбрата і піймати Доброславську.

— Зараз не час обговорювати Тома, — відрізав Айвор. — Що зроблено, те зроблено. Але Амадеус слушно говорить. Налювійці почуватимуть себе впевненіше зі звичним для них Томом, хай навіть він вчинив негідно, аніж з новим для себе керівником.

— Думаю, на цьому можна завершувати, — сказала Василіса, піднімаючись зі стільця. — Далі в кожного є робота, тому я чекатиму результатів.

Усі радники розійшлися по справах. У залі залишились тільки Василіса та Айвор. Дівчина спочатку на нього не звернула увагу, бо одразу попрямувала до Делавенто. Перед дзеркалом Санторо розгорнула аркуш паперу, на якому Аріадна записала координати якихось спогадів. Василіса пильно переглядала цифри, аби точно їх запам’ятати перед входом до Лабіринту Спогадів. До неї беззвучно підійшов Айвор, заглядаючи з-за спини у запис. Побачивши над собою тінь, Василіса здригнулась і різко обернулась, похапцем жмакаючи папірець в долоні.

— Айворе? Я думала, ти пішов. Я ж дала вам із Телаткі завдання, — пробелькотіла вона.

— Я хотів дещо перевірити в Лабіринті Спогадів, — відповів Таяні. — Це займе не більше півгодини. А що ти там ховаєш?

— Я? А це… — Василіса окинула оком зіжмаканий аркуш. — Це деякі координати спогадів, які я хочу переглянути.

— Справді? — Айвор взяв у дівчини папірець, пильно його розглядаючи. — Часом не Аріадна писала?

— Як ти здогадався? — вражено поблідла Санторо.

— В неї почерк, як у Юнони. Єдина річ, напевно, якою Аріадна вдалася в матір, — відповів Таяні. — Де ти це взяла?

— Це аркуш з її книжечки з цілительськими рецептами, — відповіла Василіса, ніби її застукали на гарячому. — Я просто хочу перевірити, що це за спогади.

Айвор прискіпливим поглядом зміряв дівчину. Вона винувато знітилась, бо знала, що тема Аріадни наразі вкрай колюча в Консулаті.

— Ти знаєш, що і тобі можуть приписати зрадництво за допомогу Аріадні? — запитав радник у Василіси.

— Я б не сказала, що це допомога, — почала виправдовуватись вона. — Я просто хочу це перевірити.

— Ти хочеш перевірити, оскільки досі сумніваєшся у зраді Доброславської, — сказав Айвор, віддаючи аркуш дівчині. — Тоді як Рада чітко поставила на ній крапку. Ти повинна була це прийняти.

— Я знаю, знаю! Але… Айворе, мені неспокійно. Я не вірю в те, що Аріадна зрадила нас. Так, так, вона напала на вас, захищаючи Вершника Розбрату. Але її відхід з Консулату… Він настільки дивний і незрозумілий, що я не можу заспокоїтись і прийняти все так, як мені це піднесли. Я хочу знайти пояснення.