Крила Аріадни. Частина 3. Блакитне і багряне полум'я

1. Відданість серцю (5)

— Тоді заплющ очі і уяви місце, куди нам всім потрібно.

— А навіщо це?

— Роби, як я кажу!

— Тільки одразу уяви саме те місце у квартирі, де буде це все розміщуватись, — наголосив Лука.

Аріадна на хвильку оглянула Фелікса і все медичне обладнання, а потім згадала обстановку своєї квартири. Найбільш зручною і широкою була кімната Марго, оскільки та любила великий простір і якомога менше заставляла його меблями. Колись її кімната була вітальнею в їхній квартирі, та й зараз нерідко слугує місцем для зібрання гостей.

Подумки уявивши кімнату Марго, Арія почула голос Лізи.

— Зосередилась?

— Угум.

— Тоді поїхали!

На якусь мить Аріадні здалося, неначе її хтось сильно стиснув. Стало дуже важко дихати, неначе раптово зникло все повітря. Але таке неприємне відчуття минуло майже відразу. Доброславська похитнулася, але не впасти їй дала міцна рука Луки на плечі.

— Ми на місці, мала? — чомусь запитав чоловік.

Яке ж було здивування дівчини, коли вона, розплющивши очі, побачила кімнату своєї сестри, а в ній Луку, Лева, Лізу і Фелікса зі всією прикріпленою до нього апаратурою.

— Т-так, — приголомшено роззявила рота Доброславська. — А як ми… Як це?.. Що?..

— Це всього-на-всього телепортація, — відповіла байдуже Ліза. — В перші рази після неї буває зле, але потім можна звикнути.

Лев одразу заметушився біля Фелікса, підключаючи до електрики медичне обладнання, перевіряючи, чи нічого не забули і не пошкодили під час телепортації. Аріадна з полегшенням зітхнула. Феліксові знову загрожувала небезпека, але завдяки передбачливості Луки її вдалося уникнути.

— Повертайся до лікарні й оглянь обстановку, — попросив Лізу Лука. — А потім — до Пристанища, але нікому ні слова. Навіть Вольдемарові.

— Так, Луко, — кивнула жінка й відразу щезла.

Аріадна опустилася на диван, переводячи дух після короткочасної тривоги. Прокляття! Вона думала, що іліаннівці нарешті залишать її та Фелікса у спокої. Очевидно, не судилося. Вони прагнули їх зжити зі світу. Дівчина не сумнівалася, що це все ініціатива Ельзи. Значить, Том не приховував, що пощадив Аріадну і Фелікса. Але що тоді з Томом?

— Тобі точно не в тяготу наявність тут Фелікса? — перепитав у дівчини Лука. — Я не про побутові незручності, а душевні. Адже через Фелікса ти багато пережила…

— Все гаразд, Луко, — усміхнулася Аріадна. — Мені так легше… Якби Фелікс був у лікарні, куди я не маю доступу, я б мучила себе жахливими думками і здогадками. А так він весь час буде в моєму полі зору.

Проте посмішка дівчини була занадто натягнутою, і Лука це чудово бачив. Він розумів, що Доброславській доводиться нелегко, адже вона досі не розібралася зі своїми почуттями. За останній час на Аріадну багато чого звалилося: спочатку зрада і підстава Фелікса, потім жорстокий обман Ельзи, який змусив Арію зробити нелегкий вибір між обов’язком і почуттями. Прачику здавалось, що він таку нішу просто не витримав би. А ця маленька дівчинка закинула її на свої плечі та продовжує добровільно нести, мов той хрест.

— Це кімната Марго? — намагався перевести тему Лука.

— Так, її, — кивнула Аріадна. — Вона любить простір, тому обрала її. А я навпаки люблю маленькі кімнати. Хоча і мрію про власний будинок.

— А Марго дійсно любить Іспанію, — хмикнув чоловік, оглядаючи плакат на стіні з картою Іспанії і цілий ряд книжок — словників, художньої літератури, довідників — винятково іспанською або присвячені цій країні.

— О, вона ще з малих років марила Іспанією! — протягнула Арія. — Завдяки їй моїм першим словом було не «Мама», не «Тато», а «Іспанія». Принаймні так мені розповідали батьки. Марго взагалі до загибелі батьків була розбишакою, в школі навчалася так собі, проте завжди ходила до репетитора іспанської та взагалі ставилася до вивчення мови дуже серйозно.

— Воно помітно. Марго знає іспанську ідеально, і за час її перебування в Мадриді й Барселоні майже позбулася акценту. Але навіть її любов до Іспанії не зрівняється з любов’ю до молодшої сестри, оскільки заради тебе Марго бажала відмовитися від своєї найзаповітнішої мрії.

— Еге ж. Я собі ніколи б не пробачила, якби Марго пішла на такі жертви.

— Ми з Феліксом саме на це і розраховували, — Лука глянув на непритомного юнака.

Біля нього весь час бігав Лев, щось роздратовано бурмочучи під ніс.

— Пощастило, що над нашим обладнанням попрацювали мальдеранівські технарі, — з полегшенням зітхнув він, витираючи спітнілого лоба. — Вони зменшили його енергоємність і обладнали додатковими блоками живлення на випадок перебоїв з електрозабезпеченням. Тому є можливість з усім цим утримувати Фелікса у квартирі. Я все налаштував, збоїв бути не повинно. Але є одне «але». Що ти робитимеш, Аріадно, якщо різко погіршиться стан Фелікса? Скажімо, настане клінічна смерть?

Дівчина понурила голову. Звісно, що їй такі речі невідомі. Якщо Феліксові стане гірше, то вона навряд чи йому зарадить. Почулося якесь калатання — це Лев почав виймати на стіл з кишень халату шприци й різні ампули, які встиг назбирати до телепортації.

— Я, напевно, божевільний… — пробуркотів чоловік й повернувся до Аріадни. — Бери записник і ручку, навчу тебе хоча б елементарним азам реанімування. Хоч це і марна справа, якщо ти взагалі ні «бе», ні «ме» в медицині, а тільки травками лікуєш… Все одно, що першокласнику інтеграли пояснювати.

— Будь ласка, навчіть! — підхопилася із сяючими очима Аріадна. — Так, я не знаю традиційної медицини, але намагатимусь все зрозуміти і запам’ятати! Я обіцяю!

Лев із сумнівами дивився на дівчину. Якщо дійсно знадобляться реанімаційні заходи, то Доброславська нічим не зарадить Феліксові. Але рішучість в очах Доброславської не дозволила лікарю відмовитися від своїх слів.

Лука з посмішкою вийшов з кімнати і попрямував на кухню, аби не заважати. Він помітив той погляд Аріадни… Такий же погляд в неї був, коли в Пристанищі мальдеранівці намагалися її обернути на свій бік. Це погляд непохитності, найупертіший, який коли-небудь бачив Лука. Тому не залишалось сумнівів, що Аріадна докладе всіх зусиль заради Фелікса, навіть якщо за кілька годин доведеться вивчити весь курс медичного університету.

Всю ніч Аріадна з Левом провели біля Фелікса, і лікар пояснював випадки застосування препаратів, як їх правильно вживати і в яких дозах, розповідав про принципи роботи обладнання, до якого був підключений Фелікс, і їх використання та інше. Лука лише на хвильку поклав голову на руки за столом, як відразу заснув. Давалася в знаки минула безсонна ніч, після якої чоловік не встиг зімкнути очей. Ще й новий план щодо перемоги над Іліанною, який вони обговорили з Вольдемаром і Вандою, не давав спокою. Він занадто ризикований.

Тільки зранку Луку розбудив Лев. Лікар мав утомлений вигляд, але тримався на ногах — професійний досвід неспокійної роботи.

— Котра година? — сонно запитав Лука, протираючи очі.

— Дев’ята ранку, — відповів Лев, сідаючи за стіл.

— Ого, надовго я відключився. Як там мала?

— Щойно також прилягла відпочити.

— Ви що, до цього часу з нею сиділи? — здивовано підняв брови Лука. — Не заздрю вам обом.

— Знаєш, не все так жахливо, як я думав, — сказав задумливо Лев. — Дівчинка дивовижно швидко навчається. Вона була уважною і зосередженою, все ловила на льоту. Я думав, що неможливо людині запам’ятати стільки абсолютно нової інформації за такий короткий термін. Але в Аріадни просто неймовірна пам'ять.

— Це не пам'ять неймовірна, а бажання допомогти Феліксові, — мовив Лука, знову опускаючи голову на руки.

— Ні, це талант. Однозначно. Я за свій двадцятирічний досвід роботи не зустрічав людини з більш великою схильністю до медицини, аніж Аріадна.

— Це не так вже й дивно, адже вона цілителька. Хоч і позбулася талісману, але її здібності нікуди не поділися.

— Луко, мені раніше було байдуже, хто переможе на вашій Битві Сил… Але зараз я починаю вболівати за Іліанну, — сказав раптово Лев.

— З якої радості? — ліниво запитав Лука, навіть не розплющуючи очей.

— Я хочу, аби Аріадна в майбутньому працювала в моїй клініці. А для цього потрібно, аби життя тривало своїм ходом. Якщо виграє Мальдерана, то Аріадну чекає смерть, як усіх іліаннівців та людства загалом. Мені не хочеться, аби світ позбувся такого таланту.

— Логічно, — підмітив Лука. — Насправді мені байдуже, за кого ти. Головне, аби продовжував наших лікувати. А оскільки ти наш Підданець, то після перемоги Мальдерани залишишся у живих.

— Радий чути. Хоча без людства життя буде нудне… Гаразд, я в лікарню повертаюсь. Проте час від часу навідуватимусь сюди. І викликайте, коли що. Підкинеш?

— Пробач, моє авто біля лікарні залишилось. Ось, — Лука відрахував купюри з гаманця, — візьми таксі.

— Чи не забагато? — повів бровою Лев.

— За те, що намагаєшся витягти з того світу мого друга, я і не стільки маю тобі дати, — відповів Прачик.

— Віддячиш, якщо збережеш для мене Аріадну, — промовив Лев, повертаючи зайві купюри. — Може, вона відмовиться працювати в моїй лікарні та погодиться в іншій… Але користь, яку дівчинка принесе, буде незрівнянна.

Лука провів до виходу Лева, а потім повернувся до кімнати Марго. На дивані лежала Аріадна, дивлячись поперед себе на Фелікса. Її очі то заплющувались, то знову розплющувались, неначе дівчина ніяк не могла заснути. Лука сів поряд, накривши Арію ковдрою.

— Дуже втомилась? — запитав у неї чоловік.

— Трохи, — відповіла Доброславська. — Не хвилюйся, я себе нормально почуваю. Сам то як?

— На відміну від тебе, я вночі спав, — хмикнув Лука. — Із Феліксом ніяких ексцесів не було?

— Ні, все спокійно, на щастя. І хай так буде надалі, бо я боюся, що можу не впоратися, якщо трапиться погіршення. Лев багато чого мене навчив, але я не впевнена, що цього достатньо.

— Ну, будемо сподіватися на краще. Принаймні тут іліаннівці до Фелікса не доберуться.

Пролунав дзвінок мобільного телефону Луки.

— О, це якраз з лікарні, — промовив чоловік, підносячи слухавку до вуха. — Я слухаю. ЩО ТИ СКАЗАВ?!

Лука настільки голосно і несподівано це викрикнув, що Аріадна аж підстрибнула. Обличчя чоловіка блідло, доки йому щось розповідали по телефону. За хвилину він стиснув руку, розтрощивши мобільник у друзки. Доброславська злякано підібгала до себе коліна, не наважуючись запитати, що такого сталося.

— Дурень… Оце я йолоп! — причитав Лука, ховаючи обличчя в долоні. — Як я міг забути?

— В чім річ? — запитала тихо Аріадна.

— Я геть забув, що Ліза — колишня іліаннівка. Я відправив її до лікарні, де розгулювали Янголи, навіть не припустивши, що її можуть упізнати навіть без крил… Дідько! Її схопили іліаннівці!

— І що тепер?

— Тепер? Хм… Закони Іліанни не надто відрізняються від наших… Усі Перевертні підлягають смертній карі. А перед цим її стовідсотково піддадуть тортурам, аби вивідати щось про мальдеранівців.

— А Ліза що, не могла, так би мовити, «нагадати» тобі, ким раніше була? Вона, я думаю, знала, що йде на очевидний ризик. Ліза так спокійно виконала твій наказ…

— В цьому вся Ліза, як і більшість моїх Демонів, — скорботно промовив Лука. — Вона ніколи не заперечує моїх наказів.

— Ти боїшся, що вона пробовкається про щось важливе?

— Ні… Ні… Вона не пробовкається. Просто… головний кат у Консулаті — Телаткі… Й Лізу чекає така ж доля, як і Фелікса…

Можливо, Аріадні здалося, але складалось враження, що Лука дуже переживає за Лізу — не як мальдеранівку, а як людину. Це було незвично для неї, бо дівчина знала, який жорстокий Лука буває. Гіршим за Вольдемара буде. Але вона згадала, що Лука пощадив Уляну і гарно ставився до Марго протягом всіх років. Навіть той злощасний наказ Лізі він надав скоріше як прохання.

— Як дивно… Ти ставишся до своїх людей якось інакше, аніж інші Вершники, — промовила тихо Доброславська. — Ти… Ти за них непокоїшся…

— Тому що я до них ставлюся, як до товаришів та друзів, — відповів із сумною посмішкою Лука. — Вольдемар, Ванда й навіть Фелікс тільки віддають накази, неначе це їхня прислуга. Вони забувають, що це такі самі живі люди. Я завжди цікавлюся справами своїх Демонів, кожного з них я знаю поіменно. Якщо в когось якісь проблеми й мене просять про допомогу, я йду на виручку. Тому завжди можу розраховувати на те, що вони допоможуть і мені. Завдяки цьому мої Демони найвідданіші, і мені рідко коли доводиться давати накази — все обмежується проханнями, які вони виконують. Я більш за все на світі ціную та поважаю відданість, не тільки мені, а будь-чому — ідеї, людині, коханню. Для тих, хто відданий мені, я гори зверну, навіть якщо це звичайний рядовий Демон. Зате зрадників стираю в порох, як хотів зробити з Єгором та Аванесом. По можливості я намагаюся домогтися, аби моїх Демонів розпечатували, якщо іліаннівці на них наклали мітки. Але з тими, кому відмовили, й надалі підтримую зв'язок, інколи інформуючи про розвиток подій. Всі наші Перевертні під моєю опікою.

Зараз Марго переховується у Демонів-відступників, Неліел і Доріана Айзенберґів. Свого часу я допоміг їм уникнути смерті від Вольдемара. Річ у тім, що всі четверо їхніх синів — Воїни Сил. Але серед них є один іліаннівець і ще один іліаннівський Перевертень. Не дивлячись на приналежність до різних Сил, ця сім’я надзвичайно дружня і завжди захищає своїх. Доріанові та Неліел було наказано вбити Янгола та Перевертня. Вони відмовились. Тоді на їхніх синів напускали інших Демонів, але батьки і брати завжди їх захищали. Смерть не міг терпіти подібний непослух, тому наказав мені винищити все сімейство Айзенберґів. А я не зробив цього. Смерть досі не знає, що вони живі. Але Неліел і Доріан були мені дуже відданими, за що я їх врятував. Тому вони геть не заперечували, коли я до них звернувся за допомогою щодо Марго. Я можу їм довіряти, як собі. Так само з Марго… Її відданість компанії «SunMoon» і мені безпосередньо не залишила мене байдужим. Вона не Демон, але я цінував Марго, саме тому підтримував її, допомагав і оберігав від інших мальдеранівців. І тебе я поважаю за твою відданість Феліксові.

— Тому ти так засмутився через Лізу? — перепитала Арія подавлено.

— Так, — кивнув чоловік.

— Треба ж… А я подумала, що просто ти пожалкував, що втратив чергового пішака…

— На жаль, така вже репутація у Вершників, — всміхнувся сумно Лука.

— О, я дещо пригадала! — дівчина зіскочила з дивану й на хвилину вибігла з кімнати, а потім повернулася зі срібним годинником в руках. — Нехай буде поряд з господарем.

Доброславська поклала годинник під долоню Фелікса, і на її втомленому обличчю промайнула посмішка. Він ще живий. І обов’язково житиме, хай там що!