Коханка (не)святого Валентина

16 Ярина

16

Ярина

Коли я виходжу з душу, Валентин знаходиться у вітальні в компанії початої коробки з піцою. І що тепер? Мене охоплює невпевненість, і якщо бути до кінця відвертою то і страх. Що він зараз буде робити? Почне вимагати роздягнутись і затанцювати для нього стриптиз? Чи безцеремонно оволодіє мною, як і обіцяв?

Я довго роздивлялась себе в дзеркалі перед тим як вийти з ванної. Намагалась зрозуміти, що він такого екзотичного в мені міг побачити, що так ухопився за мене. Веснянки? Їх мало і вони ледве помітні. Я не надаю їм великого значення. В дитинстві мама казала, що то ніби від того, що я засмагала під ситом. Сусідські хлопці були більш безцеремонними, і казали що на моєму обличчі наслідили комахи.

Десь з того часу я намагалась вивести веснянки всіма відомими і невідомими способами. І ось тепер якийсь бандит заявляє, що мої коричневі плямки на носі як зорі….

Далі дивилась на налиті груди. Мені пощастило, що після вигодовування сина вони не обвисли, не втратили форму, а стали ще пишнішими. Як дві головки капусти за пазухою. Груди свої я теж не дуже любила, адже через них дуже стомлювалась спина, між лопатками могло боліти, і взагалі носити щодня таку «окрасу» було не легкою справою.

Живіт у мене не плаский, не тренований як у тих жінок, до яких звик Валентин Віталійович. А відчуття було саме таке – він звик до жінок вищого світу.

Так можна було роздивлятись себе і дивуватись годинами. Я звичайна. З усіх боків. Ні чим не цікава. Ще й в ліжку як колода. Я ж йому про це вчора казала.

- Знаєш, рибко, я подумав, що таки завтра виділю годину щоб проїхатись з тобою магазинами, - окинувши мою розпарену після водних процедур персону темним оком, каже Валентин.

- Я працюю, завтра, - якомога твердіше відповідаю чоловікові. – Мені не імпонує бути в усьому від тебе залежною.

- Візьмеш відгул, - безапеляційним тоном повідомляє Валентин. Мабуть, після того як він так каже комусь, всі бажання з ним сперечатись зникають. У мене теж ніби замерзло все в середині. Але ж так не можна. Я пригадую, що моя начальниця, Тамілла Іванівна, ще та стерво. Уявляю, як вона «зрадіє», якщо я візьму вихідний.

- У мене будуть неприємності, - я розмірковую як мені бути. З одного боку йти на роботу в спортивному костюмі я не можу. З іншого - більше йти ні в чім. Але ж можна зранку заїхати до Артема… Від думки про чоловіка по шкірі мороз. Не хочу його бачити. Та краще вже так, ніж танцювати під Валентинову дудку.

- Я вирішу будь-які неприємності, - Валентин хмикає, і я помічаю, що його погляд повільно сповзає до улоговинки грудей, що я необережно «засвітила». – Так що о дев’ятій тебе чекатиме водій, я приєднаюсь пізніше.

- Але..

- Ніяких але, Ярино! Мене бісить коли зі мною сперечаються!

- От і чудово! Просто прекрасно, що я вже тебе починаю бісити. Чим раніше ми з’ясуємо, що я тобі не пара, і не підходжу на роль коханки, тим краще! Гірше буде коли ти зруйнуєш моє життя, а потім виставиш мене за поріг свого!

- Так ти цього боїшся? – одним плавним рухом Валентин опинився поруч. Від його близькості запаморочилось в голові. Він раптом став таким великим, зайняв увесь вільний простір в кімнаті, змушуючи мене судомно втягувати повітря, яке здається, випаровувалось ледь торкнувшись моїх ніздрів. – Бачить пекло, я хотів тобі дати час звикнутись із думкою, що ти належиш мені! 

- Так-так, дай, - як заведена гойдаю я головою.

Ноги чомусь слабнуть,я мушу притулитись до одвірка, щоб не втратити рівновагу.

- Ярино, ти вже визначся якось, - Валентин раптом всміхається, оголюючи рівні білі зуби. – Чи з’ясувати все одразу, розставити крапки над «і»…

Він проводе пальцем по моїй щоці, окреслює контур губ, відтягує нижню губу. Дивиться при цьому невідривно в очі, і я не можу відірватись, розірвати той зоровий контакт, ніби поглинута виром його зіниць. В його погляді я читаю спрагу, голод, і обіцянку задоволення через біль. Як таке може бути? Чи це моя уява розбурхана вчорашніми подіями малює те, чого не може бути.

- Чи дати тобі звикнути? – між тим продовжує свій роздум-опитування чоловік. І не чекаючи моєї відповіді просто притягує за талію мене до себе. Притискає мене до свого потужного тіла, так, що я не можу опиратись, чи вирватись і жадібно обхоплює мої губи своїми.

Не вірю, що таке може бути, але всі мої думки, всі до єдиної, тануть мов дим, тієї ж миті, коли його язик жорстко розсовує мої губи і вривається в мій рот. Все що я можу, це із стоном обхопити Валентина за плечі, щоб втриматись на ногах. Він підхоплює мене під зад. При піднімає над підлогою, притискає до стіни, змушуючи оповити його тіло ще і ногами.

Я пришпилена як метелик до аркушу паперу, придавлена його вагою до стіни, наші тіла розділяє тільки мій халат і його футболка. А між ніг мені відчутно впирається бугор під Валентиновими штанями.

Перешкода між нами катастрофічно мізерна. Її не достатньо для того, щоб моє лоно не могло відчути натиск і пульсацію чоловічого члена. Тим більше, що зминаючи мої губи, нахабно досліджуючи мій рот своїм язиком, Валентин не забуває ритмічно стискати пальцями мої сідниці, примушуючи тертись кицькою об його пах.

Я розумію того, хто винайшов вогонь тручи сухі палички. Бо від тертя мого тіла об Валентина, у мене теж здається починає іскрити все тіло і запалюється кров. Щоки палають. Губи палають. Низ живота теж палає. Вчора в мені ніби прорвалась гребля, луснула натягнута в середині струна, що раніше стримувала мою пристрасть, бо як іншим чином пояснити той викид гормонів, що призводять мені в стан неймовірного збудження, від всього, що з моїм тілом творить Валентин?

Тим часом впевнена чоловіча рука безцеремонно зминає полу мого халата, пальці ковзають по стегнах, зачіпають край трусиків. Божевільна імітація сексу через одяг раптом припиняється, я вже не відчуваю налитим клітором поштовхів, які відзиваються вібрацією в усьому моєму тілі.

Думати у мене не виходить. Я просто задихаюсь від нестачі ласки. Мені хочеться плакати і бити Валентина кулаками одночасно. Навіщо він спочатку запалив мене, а потім зупинився. Але як виявилось, ніхто і не думав спинятись на півдорозі. Валентинів палець впевнено відвинув трусики, торкнувшись моїх складочок.

- А ось і доказ, – Валентин припинив мене цілувати, знову нанизавши мою волю своїм поглядом. Так, що я навіть не сміла голову повернути в бік. Бо його голодний погляд збуджував не менше шалених поцілунків. Здавалось він реально має мене одним поглядом. Невідривно дивлячись в мої очі, Валентин продовжив рукою вивчати найпотаємнішу мою місцинку.

Розумом я усвідомлювала, що вчора він вже так робив. Але враження того, що я відчуваю чоловіка вперше не проходило. Так, ніби вчорашній вечір був у вісні.

- Ти вся течеш, Ярино, - пальці ковзають спочатку ззовні по моїх складочках, дражнять губки, налиті і сповнені бажання отримати задоволення. – А зараз ти кінчиш. Для мене.

Його палець трішки грубувато натискає на клітор, і у мене темніє в очах, я змушена їх прикрити. Перед повіками пливуть різнокольорові плями, в вухах шумить кров, а світ стискається раптом до розміру маленької горошини, яку безсоромно тре своїм пальцем Валентин. Вся моя кицька судомно стискається, а потім мене накриває хвиля насолоди.

- Ти мені ідеально підходиш, - чую самовдоволений голос Валентина крізь шум в вухах.