Коханка (не)святого Валентина

17 Валентин

17

Валентин

Я знав в житті різних жінок. Породистих аристократичних, аби навпаки, простих, амазонок з автоматом чи волонтерок з маскувальними сітками і консервацією. Доглянутих, з штучною красою, прищепленою в клініках, як садоводи прищеплюють на дерево пагінці плодових дерев. Накладні вії і накладні вилиці. З вродою виставленою напоказ, коли оголюється більше тіла, ніж потрібно в суспільстві, бо окрім дупи виставляти їм нічого.

Або навпаки, знав жінок з красою прихованою від ока, чи й навіть без такої. Але з багатим внутрішнім світом. Таких хотілось пізнавати в рази довше, ніж перелічених вище.

Були розпусні, були корисливі. А от Ярина, вона була для мене чимось іншим. Вона поєднувала в собі комплекси і цноту. І того її хотілось позбавити і від першого і від іншого. Змусити розкритись, здивувати, провести чуттєвими дорогами. Але це я здається вже казав, тому більше не буду повторюватись.

А от норов Ярини мене дратував. Я ситий норовливими жінками по саме горло. Вікою ситий. Якщо чесно. Вона вимотала мені нервів стільки, що мало кому вдасться побити цей рекорд. І Ярина моїй дружині не конкурент, хоч вона і намагається спробувати.

От питається, навіщо їй було пхатись додому? Що вона хотіла там побачити? Чому так нахабно тримається за уламки того життя, що встиг зруйнувати її співмешканець? Це мене бісить.

Я привіз її додому, і просто відпустив. Сподівався, що Артем принаймні не чіпатиме жінку. Стояв, палив, дивився на вікно, куди перед цим поглядала Ярина. І чесно кажучи знав, що з Артемом в квартирі Шева. Думав вони трішки налякають жінку брудними словами.

Але те що сталось. Блять. Тільки роки тренувань утримали мене від того, щоб не розрядити обойму в Артема і Шевченка. Але як мені хотілось, щоб мене спровокували. І одночасно, було страшно налякати рибку. Вбий я на її очах людину, вона навряд чи змогла б мене після такого сприймати нормально.

Та втриматись від того, щоб не розігнати автомобіль до двохсот кілометрів я не міг. Обожнюю швидкість. Небезпека добре прочищає мізки. В мирному житті мені не вистачало викидів адреналіну. Доводилось самому моделювати ситуації, в яких я вимушений був ризикувати.

Я перебираю в пам’яті як злякалась Ярина зброї. Як тремтіли її руки, коли вона стискала руків’я пістолета. Її страх натиснути гачок був таким явним, що його можна було різати ножем. Ляклива дівчинка, якій настав час навчитись давати відсіч агресивному світові.

І відпусти я її завтра саму по магазинах, так вона ж проявить недоречну гордість і скромність, і навряд чи придбає собі хоч щось, що мені сподобається. Ні. Треба поїхати з нею, і придбати їй те, що я сам хочу на ній бачити. Повідомляю Ярині про свої наміри. І очікувано отримую протест у відповідь.

Ця гра має певні пікантні нотки. Поки мені вдається брати над Яриною гору. Хіба така проблема взяти відгул на її роботі? Я пригадую Яринине досьє. Працює фінансовим консультантом в банку. Видає кредити і кредитні картки. Світ не перевернеться з ніг на голову, якщо вона не вийде один день на роботу. А якщо хтось посміє влаштувати їй неприємності, то я маю можливість поставити негідника на місце. Ні, не пістолетом:

- Ніяких але, Ярино! Мене бісить коли зі мною сперечаються! – не витримую я її спроби сперечатись.

- От і чудово! Просто прекрасно, що я вже тебе починаю бісити, - Ярина вперла руки в боки, стоячи в дверях вітальні. Очі палають, поли халату розійшлись, демонструючи глибоке декольте. А я , між іншим, ще пам’ятаю як на стрільбищі її м’який зад втискався в мій пах. Тому її слова доходять до мого мозку з запізненням: - Чим раніше ми з’ясуємо, що я тобі не пара, і не підходжу на роль коханки, тим краще! Гірше буде коли ти зруйнуєш моє життя, а потім виставиш мене за поріг свого!

- Так ти цього боїшся? – так, хтось міцно вбив в її голову думку, що вона нікудишня коханка.

Смішно, чи не так. Сексуальна, соковита, повна енергії, як вона може бути нікудишньою? Та як вона може не розуміти, що я другий день контролюю себе, і примушую свій член триматись подалі від її гарячих принад? Але зараз Ярина реально напрошується на прочухан. Мрію перекинути її через коліно і добряче відплескати по сідницях, щоб вона навіть в думках не сміла обзивати себе «непідходящою».

– Бачить пекло, я хотів тобі дати час звикнутись із думкою, що ти належиш мені! – голос видає моє збудження.

- Так-так, дай, - Ярина киває, але не сміє розвернутись і втекти від мене. Стоїть, завмерла в очікуванні того, що я буду робити з нею далі. Ось її справжня суть цікавої кішки. А не той пуританський наліт.

- Ярино, ти вже визначся якось, - мене веселить така її реакція. – Чи з’ясувати все одразу, розставити крапки над «і»…

Не втримую пальці і торкаюсь Ярининого обличчя. Її ніздрі тріпотять, зіниці вже розширені і розфокусовані. Навіть сама не розуміючи того, жінка збуджена. Сьогодні по справжньому, без стимуляторів.

- Чи дати тобі звикнути? – продовжую відверто дражнитись я.

І притискаю Ярину до себе. Міцно, так як мені хочеться. Зминаю її суничні губи поцілунком, вона стогне мені в рот, обхоплює мене руками, не контролюючи свої пориви. Так, крихітко. Ти вже вся моя, хоч і продовжуєш будувати паркани в своїй голові, але насправді відчайдушно хочеш, щоб я позбавив тебе внутрішніх замків.

Мну її зад. О, я ще доберусь до різок, і відшмагаю ці півкулі до червоних смуг, а потім буду їх цілувати… Думки зриваються збудженням, член розпирає від приливу крові, хочеться впустити його в покірну самку. Але я відтягуватиму цю гру, як найдовше. Сам процес очікування і повільного зваблення хвилює інколи не менше, ніж беззаперечне володіння тілом.

Трусь збудженим органом по Ярині, вона схлипує, здригається всім тілом, не усвідомлюючи своїх рухів, і покірно підмахує моїм рухам. Їй подобається така амплітуда. Впевнений, що вона теж вже хоче щоб я перейшов до більш активних дій. Але ні, не зараз, рибка.

Вводжу пальці в її глибину, мну складки, впиваючись відчуттям вологи. Це я з нею таке зробив, це від моїх рухів Ярина тече як повноводна ріка. Карколомне відчуття, немов несешся на шаленій швидкості по зустрічній полосі. Мене розпирає з середини від бажання. Член стає все твердішим і твердішим, по мірі того, як я стискаю пальцями Яринин клітор, тру його, а вона слабкими руками хапається за мене, і ноги її теж вже не слухають.

 – А зараз ти кінчиш. Для мене, - шепочу їй прямо в вухо, ледь не кінчаючи сам. Низ живота гудить від напруження. Яйця ниють, стиснуті джинсами. Але ця мука ніщо в порівнянні з відчуттям ейфорії, яку я знову відчуваю, коли Ярина тремтить над моїми пальцями, і здригається від оргазму.

- Ти мені ідеально підходиш, - запевняю Ярину, ніжно цілуючи її чоло, прибираю мокре волосся з обличчя. Я і сам спітнів, дихати важко, і я все так само хочу розрядки. Зараз я б згодився на будь-що. Мінет. Блять! Думка про Яринині солодкі губи на моєму членові надто хвилююча. Добре, я б погодився і на те, щоб її пальчики обхопили мій ствол і трішки його приласкали. – Ти мені завинила вже два оргазми.

- Що? – Ярина намагається відсторонитись від мене.

Розумію, що для одної доби на неї звалилось надто багато всього, і вона навряд чи спроможна задовольняти зараз мої потреби. І це теж мені в ній подобається. Вона не хтива в ті моменти, коли я того від неї не вимагаю. А зараз, я не знаю, чого я від неї хочу. Тому просто розвертаюсь і йду геть. Почекаю свого десертика до завтра. Але завтра нехай не чекає помилування.