Коханка (не)святого Валентина

9 Валентин

9

Валентин

Без одягу рибка мені подобається більше. У неї розкішне тіло, як у моделі художників ренесансу. Важкі налиті груди, з рожевими ореолами, і великими, як виноградини, сосками. Треба спалити цей жахливий ліфчик, що натер червоні смуги на її плечах.

Широкі стегна, довгі ніжки, з тонкими, виточеними литками, і мініатюрними ступнями.

Шкода, що я не маю права торкатись її, бо вона мені однозначно припала до смаку. Ярина вирізняється від всіх моїх знайомих жінок вже тим, що навіть під стимуляторами не намагається мене звабити. Я бачу, як відчайдушно вона бореться із своїм єством, тільки тому, що в її голові уступити власним бажанням, значить оступитись. Ммм, тим солодше буде зробити її розпусною. Але тільки для мене. Моя хтива рибка.

Не знаю, коли цей пазл зійшовся в моєму мозку, чи тоді коли злився на її чоловіка, чи коли звільняв тремтяче тіло від залишків одягу, чи коли намагався її зігріти своїми руками. Але я для себе вже все вирішив – я не відпущу Ярину, допоки не спробую її всю.

Найпростішим би було зараз - це просто продовжити її зваблювати. Під дією стимуляторів рибка швидко перестане чинити опір. Вона розпалена, збуджена, і навіть холодний душ не дуже то і привів її до тями. Але блять! Хто ж так починає стосунки?

На ранок вона отямиться, і буде мене ненавидіти, за те що я зробив. Це зіпсує мені увесь кайф. Тому, я наказую своєму члену не висовуватись раніше потрібного, і дію шляхетно. Так, як ніхто в її житті. Так, як ні з ким у своєму житті. Я пропоную їй побути на самоті, і на перший раз зняти напругу самостійно.

Що? Мені не здалось і не почулось? Який дебіл назвав її фригідною? У якогось невмійка вистачило нахабство перекласти відповідальність на власне фіаско на її тендітні плечі? Я сміюсь, але насправді це вже не так і смішно. Що ще їй вбили в голову, з яким комплексом доведеться боротись, вивільняючи її сексуальність?

Одночасно навіть цікаво. Що вона відчує, що скаже, коли вперше переживе оргазм? І її першим буду я! А перші завжди особливі.

- Не бачу нічого смішного, - бурчить Ярина.

- Той хто тобі це сказав – придурок! – весело повідомляю їй. Настрій у мене піднімається.

- А ти прямо великий спеціаліст? – продовжує сперечатись жінка. А сама прикриває очі, прикурює губу, бо її збудження межує із болем. Так рибко, я ще й який спеціаліст. Тобі ще тільки належить в цьому переконатись.

Знову повертаюсь до неї обличчям, роздивлянь її зблизька. Веснянки на шкірі біля маленького носика, мокрі вії, віялом лягли на щоки. В губи в’їлась червона фарба, на комусь іншому це було б вульгарно, але Ярина через це виглядає просто недосвідченою, невмілою і невинною.

 - Перевіримо? – повіки у рибки затріпотіли, відкрились очі, між нами завібрував встановлюючись зв'язок.

Відчуваю як напружилось жінчине тіло, як завмерла вона поруч зі мною, як маленька мишка, перед котом, як метелик, пронизаний голкою мого погляду. Блять, треба стримувати себе, щоб не накинутись на неї негайно.

- Не треба, - ледь чутно ворушить вона губами, натякаючи на те, що не хоче зі мною близькості. Пізно. Я вже все вирішив. І вибору у неї все одно немає.

- Що ти кажеш? – умисно її дражню. Схиляючись ближче до її губ. Її мокре волосся пахне суницею. Знаю, це просто такий шампунь, але мене все одно хвилює її запах. Суниці, це теж невинно. Не якийсь штучний складний, багатокомпонентний запах, яким зазвичай пахне дорога косметика знаних мною жінок.

- Не треба, - ще тихіше відповідає рибка. – Ти розчаруєшся.

- Сам вирішу, - це мене дратує. Якого х*я вона вирішила все за мене? Я в цьому фільмі головний актор, сценарист і режисер, рибко, і час тобі це зрозуміти!

Я накриваю долонею її груди. Мну переконливий пагорб, і Ярина вигинається на зустріч моїй руці. Здається вона і сама не розуміє, що її тіло вже готове капітулювати. Тілу, на відміну від голови, все одно що там про нього казали. Зараз воно бажає сексу, і робить все, щоб отримати бажане. А всі її страхи і сумніви тільки у неї в голові.

Трішки відкидаю простирадло, так, щоб її розкішні груди буле перед моїми очима. Вони ідеальні. Куплю їй з десяток бюстів із найвишуканішого мережива, і накажу більше нічого окрім нього не одягати, щоб любуватись цими диньками.

Захоплюю губами в полон її сосочок, торкаюсь плоті зубами і язиком. В нагороду чую стогін. Ох, мій «боєць» на взводі. Блять. Здається, якщо так продовжувати можна дуже легко перейти межу шляхетності, і навіть не зчутись як.

З неохотою відриваюсь від вишуканого десертику, та знову роздивляюсь Ярину, яка туманним поглядом дивиться на мене.

- Приємно?

- Так, - киває вона. – Дуже.

- Це добре.

Підхоплю твердий як камінчик сосок пальцями, трішки мну і потягую його до себе.

- А так? – перепитую у рибки. Хочу, щоб вона усвідомлювала, що це саме я роблю їй приємне. І це приємне ще раз підкреслює, що вона не «колода», як вона сама про себе думає.

- Угу, - Ярина схлипує.

Бідолашна. Веду пальцем по її животу вниз. Тіло вкривається сиротами, там де його торкається мій палець. Рука пірнає під простирадло, знаходить її кицьку. «Аххх», - солодко звучить над моїм вухом. Занурююсь в гарячу глибину, і відразу забираю палець, просто легенько розмазуючи вологу по складочках.

- У тебе там потоп, - не забуваю повідомити рибці. – Продовжувати? Чи зупинитись?

Моя рука навмисно завмирає, просто накривши її губки. Звісно мене не цікавить її думка. Але мені хочеться подражнити Яринку, і відтягнути момент розрядки, адже з ним на сьогодні все скінчиться.

- Ні, - рибка мотає головою.

- Що ні? – забираю руку з під простирадла. Я роблю це умисно. Кладу ще вологий палець їй на губи, повертаю рибку обличчям до себе. Її ніздрі тріпочуть, уловлюючи власний пряний запах, вона знову прикусює нижню губу, але це її не рятує. Додаю в голос сталі: - Що ні, Ярино?

- Не зупиняйся, - жінка капітулює. Перехоплює мою руку і тягне вниз.

Хороша дівчинка. Ловлю її губи своїми. Дивно, що поцілувати мені її захотілось тільки зараз, але вона заслужила. Ярина відповідає мені. Слухняно, жадібно, палко. Наші язики сплітаються.

Одночасно палець знаходить її розпечені збуджені складочки, там вогко і тісно, я мрію вбитись в цю спокусливу печерку своїм членом. Але натомість просто рухаюсь в ній пальцями. Тру великим пальцем клітор, що налився і тремтить від кожного дотику.

Мій язик і мій палець синхронно приникають в Ярину. Нагородою мені стають її стони, які я ловлю своїми губами. Так, дівчинко. Прискорююсь.

Рибка напружується, як пружина, і раптом обм’якає. Її ніжки конвульсивно тремтять, так само як і живіт. Блять! Я це зробив! Мене охоплює така ейфорія, ніби це я кінчив, не зважаючи на те, що мій член ледь не лускається від бажання.